«Думки вголос»: у Заставнівському палаці культури відбулася презентація книги»

18 квіт. 2026

«Думки вголос»: у Заставнівському палаці культури відбулася презентація книги»

Поезія –це стан душі,

Це вміння слухати, мовчати, говорити.

Це всі події, що траплялись у моїм житті,

Які я зміг у часі відтворити.

Ці рядки стали не просто епіграфом до творчого вечора, а справжнім дзеркалом життя заставнівського поета Олександра Дриги. Днями у Заставнівському палаці культури та мистецтв відбулося особливе літературно-мистецьке свято — презентація його нової збірки «Думки вголос».

Зал був сповнений особливою теплотою, адже презентація книги — це завжди подія, але цього разу вона нагадувала щиру сповідь. Олександр Дрига — митець, який не просто римує слова, він документує епоху, долі своїх земляків та власні духовні пошуки. Його поезія — це потік енергії, де біль переплітається з душевним спокоєм, а кожна строфа дихає любов'ю: до Бога, людей, родини, природи та незламної України.

Збірка «Думки вголос» структурована за тематичними розділами: «Війна», «Кохання», «Життя», «Бог», «Присвяти». У кожному з них — надія на справедливий мир, віра у перемогу над ворогом-московитом та торжество світла над темрявою.

Доля Олександра Дриги сама схожа на захопливу повість. Народившись у мальовничій Заставні в 1963 році, він рано пізнав гіркоту втрати — батько трагічно загинув у автокатастрофі. Силу долати труднощі маленький Сашко знаходив у книгах, читаючи всі казки в місцевій бібліотеці.

Дитяча мрія пов’язати життя з кінематографом здійснилася: від помічника кіномеханіка на шкільних канікулах до посади директора районного кінотеатру «Мир». Львівський кінотехнікум, служба в армії, навчання в аграрному університеті — кожен етап гартував характер. Проте справжній «поворот ключа» відбувся у клубі «Золотий вік» при районній бібліотеці. Саме там, за підтримки однодумців, Олександр наважився винести свої вірші на розсуд публіки.

З того часу творчий доробок автора невпинно зростав: перша збірка «З любов’ю до людей і поезії» (2014), участь у альманахах «Дотик до слова» (2017,2021), співавторство у книзі про війну «Відлуння війни» (2025). І ось тепер — «Думки вголос», видана за підтримки релігійної громади церкви Різдва Пресвятої Богородиці та отця Миколи Остаповича.

Модератор заходу, директор Палацу культри та мистецтв Ольга Цимбалюк, створила оригінальний сценарій, де поезія перепліталася з музикою та спогадами. Вірші автора у виконанні акторів театру «Мандрівник» звучали настільки проникливо, що зал завмирав, вловлюючи кожен відтінок емоцій, а виступи дитячої студії «Пролісок», вихованців школи мистецтв та пісні на слова автора додали вечору святковості.

Творчу атмосферу збагатили виступи та щирі вітання побратимів і посестер по перу, представників духовенства та громади:

• Лілі Крисько — голови Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, поетеси й громадської діячки;

• Валентини Кушнірюк і Катерини Філіпчук з Товариства Червоного Хреста;

• поета, літератора й історика Івана Козака;

• літературознавиці, громадської діячки й волонтерки Любові Голодівської;

• письменника, педагога й автора дитячих книг Степана Панчука;

• поета й журналіста Василя Джурана;

• поетеси, народної майстрині й волонтерки Софії Тілабової;

• Зоряни Пазюк — викладачки Чернівецької духовної семінарії ім. митрополита Гакмана;

• Марини Василик — директора ВПУ-24.

Благословенним словом захід підтримали священики ПЦУ — отці Дмитро Костащук, Василь Пазюк та Микола Остапович.

Найбільш зворушливим моментом став виступ самого автора. Олександр щиро зізнався:

«У кожної людини настає період перегляду минулого. Мій вибір прийти до Бога 20 років тому був свідомим. Щонеділі я у храмі, я співаю у церковному хорі, і на питання скептиків відповідаю: все, що я просив у Господа, Він мені дав».

Гості свята побажали поету й надалі писати серцем, творити душею, надихати людей, дарувати надію, віру й сподівання на Перемогу, на волю, на квітучу Україну. Бо саме такі «думки вголос» сьогодні особливо потрібні — вони зігрівають, об’єднують і нагадують: навіть у найтемніші часи поезія залишається світлом.

І поки в Україні триває боротьба за свободу, вірші Олександра Дриги лунають як тиха, але потужна молитва за мир, за справедливість і за нашу незламну землю.