Заставнівська гімназія: Тарас Шевченко – частина серця України
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!
Щороку, 9 та 10 березня, українці відзначають Шевченківські дні. Ці дати припадають на день народження Кобзаря та роковини смерті.
Тарас Шевченко… Такий великий, що бути більшим не можна. Як Україна. Як світ. Ріс безрідним сиротою, а став найріднішим усім нам з покоління і в покоління. Був кріпаком, а заговорив і показав шлях до свободи. Жив в імперії сваволі, насильства й наруги, де на всіх язиках все мовчить, а кликав порвати кайдани і йти просто, щоб не було за собою і зерна неправди. Мордувався в тюрмі народів і був свідком зречення материнської мови, культури й історії, а залишався вірним ідеалам волі й братерства, горів очисним вогнем сумління і вражав своїм запитанням, як полум’ям сорому: хто ж ми, чиїх батьків, ким і за що закуті… Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою долею і заповітом. І на сторожі правди, любові і честі стоїть його слово.
Слова Тараса Григоровича Шевченка актуальні й нині. Його поезія досі сучасна та розкриває проблеми, які панують в українському суспільстві та хвилюють кожного українця. Він так любив Україну все життя, він линув до неї душею. Їй віддав себе, їй присвячував твори, задля неї пішов у безсмертя. Хай же й сьогодні, і в наступні роки розбудови української держави обпікає промерзлі наші душі огнем словесним Шевченко, хай воскресає він, пророк нашого народу, повсякчасно у благородних помислах і державних ділах.
Марія Дарвай, учитель української мови та літератури Заставнівської гімназії
