НАВЧАЄМО З ЛЮБОВ’Ю: учителі Заставнівської гімназії Марія Дарвай та Ольга Ткач про свої результати в конкурсі «Вчитель року»
Учителем не кожен вміє бути,
Не кожне серце вміє говорить.
Учитель – лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить,
Дитячу душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
Найкращий вчитель — це унікальна особистість, в якій прекрасно поєдналися знання свого предмета, талант доступно розповісти про найскладніше і світлі людські риси, головна з них — саме любов до дітей. Рівень внутрішнього світла, від якого довкола більшатиме надії та доброти. Бо ж це так важливо — щоразу знаходити в собі сили усміхнутися, підбадьорити, допомогти кожній дитині повірити в себе. Тоді й навчання дарує радість, окриляє солодким відчуттям успіху, коли крок за кроком учень долає шкільні сходинки, а поруч з ним — добрий, мудрий наставник... Як приємно знати, що такі вчителі і справді є! До того ж − вони працюють саме в нашій громаді, і чимало дітей мають щастя навчатися під їхнім крилом.
Серед лауреатів конкурсу «Вчитель року» цього навчального року — чудові молоді педагогині із Заставни. Ще ніби вчора − гімназистки, а сьогодні вже – цінні фахівці, що здобули повагу та авторитет серед заставнівчан, викладаючи в альма-матер українську мову та літературу, математику. Саме їх обрали для участі у фаховому конкурсі. Далеко позаду залишилися хвилювання, безсонні ночі, активна підготовка, презентації, майстер-класи, але той досвід, враження, емоції ще довго відлунюватимуть у спогадах, варті нашої уваги.
Про сестер Марію (Каленюк) Дарвай та Ольгу (Каленюк) Ткач варто писати лише найкращими словами, бо це такі приємні люди, що кожен, хто їх знає, хто хоч раз спілкувався з ними, відгукнеться лише позитивно. Особливо пощастило їхнім учням, бо навчатися в таких учителів – то справжнє задоволення. Чого тільки варті принципи «Найважливіше – це любити дітей!», «Учителем треба народитися», якими керуються щоденно.
Марія Дарвай поруч зі своїми учнями – ніби школярка. Намагається бути для них насамперед надійною подругою, бо в таких взаєминах і навчатися легше, і атмосфера в класі приємна, доброзичлива. Пані Марія вважає, що вчасна мудра порада не лише допоможе дитині уникнути помилки, а й укріпить віру в себе, побудує в юному серці своєрідну основу для власної доброти. На її думку, треба вірити в кожну дитину, поважати, спілкуватися на рівних, формувати позитивне ставлення до навчання, тоді учень працюватиме максимально, наскільки це можливо. «Шкільна оцінка – не вирок і не основна ціль, головне, якими людьми стануть завтра нинішні учні… У сучасному світі доброта – все-таки перевага, а не вада.» − переконана Марія Іванівна.
Конкурс педагогиня згадує, як пройдений етап, під час якого отримала додатковий досвід. «Це були два тижні без сну і відпочинку, колосальне хвилювання, усвідомлення величезної відповідальності…». Розповідає, що розрив у підсумкових результатах серед учителів української мови та літератури цього разу вийшов мінімальним, підібралися дуже сильні конкурсанти. Тож і переможця члени журі обирали нелегко.
Безпосередньо конкурсні випробування тривали упродовж тижня, важливо було зуміти показати свої найкращі професійні риси дистанційно, онлайн. Найскладнішим для пані Дарвай став віртуальний урок без учнів, які, зазвичай, є центром освітнього процесу. Та попри всю не типовість ситуації конкурсантка із Заставнівської гімназії має чудові результати, хороші відгуки.
Цього року міністерство освіти так поділило локації, що за українську мову та літературу відповідав Кельменецький район. Методисти – ніби мовчазні спостерігачі, оцінювали кожен етап. За жеребкуванням Марії Іванівні випала тема з літератури для 11 класу − «Микола Куліш. Вступний урок». «На підготовку ми мали 4 години. Дистанційний конкурсний урок тривав пів години. Я ним задоволена, бо вважаю, що мені таки вдалося систематизувати матеріал, подати його інформативно. Єдиний «мінус» − урок без зворотного зв’язку. Не звикла до такого. Завжди по той бік монітору – мої учні, на яких орієнтуюся. А тут був ніби урок про урок.».
«Педагогічна ідея, описана в інформаційній картці, за умовами конкурсу мала відображатися в майстер-класі і прослідковуватися на уроці. Усе взаємопов’язане. Мій вибір − розвиток критичного мислення на уроках літератури. Під час підсумкової конференції нам підтвердили, що були сильні конкурсанти, тому нагородили дипломами всіх учасників. І яка ж я щаслива була після конкурсу повернутися до звичного ритму життя!»
Розповімо більше про особисті та професійні принципи Марії Іванівни, бо вони варті окремого захоплення. Наша героїня переконує, що працює не для винагород, які аж ніяк не означають для неї професійного успіху. У той же час добре слово від батьків, довіра учнів – додають особливого натхнення і сил крокувати вперед освітянською стежиною. Тут ростуть квіти взаємної любові, дружби, підтримки, дбайливо доглянуті таким непересічним Учителем.
Про власні методи:
«Якщо дитина пригнічена, чимось засмучена, то необхідно дати їй можливість оговтатися, побути на уроці слухачем. Саме в такі моменти намагаюся не опитувати, щоб не посилювати рівень стресу.»
Про професію:
«Не мріяла стати саме вчителем, навіть боялася такої професійної ролі. Починала педагогічну діяльність у ролі вихователя дошкільної установи. Згодом ризикнула і погодилася викладати в Заставнівській гімназії українську мову ти літературу. Однак вже за три роки вчителювання усе змінилося: навіть відмовилася від пропозиції змінити роботу. Бо усвідомила, як щоранку радо йду до дітей, яких люблю, як багато позитиву і натхнення черпаю від них. Якщо ж раптом щось зміниться, то таки шукатиму себе в іншій сфері.»
«Щиро вдячна колегам – педагогам-наставникам – за професійне становлення в рідні школі, за відчуття командного духу. Бо так значно легше долати труднощі і працювати.»
До речі, вдома Марія Дарвай – чудова матуся трьох прекрасних дітей, уже школярів. Двоє донечок і син для неї – водночас потрійний виклик і потрійне щастя. Разом із чоловіком Василем виховують, щоденно творять у сім’ї затишок і злагоду.
Про успіх:
«Без підтримки чоловіка не вдалося б успішно поєднати усі життєві ролі – дружини, мами, доньки, учительки… А ще допомагають певні навички: намагаюся на все дивитися позитивно, не жаліти себе, не робити ні з чого трагедії. Кожне випробування дається нам для чогось. Не буває випадкових обставин чи людей, а ноша завжди посильна.»
Про материнство:
«Не караю і не сварю за оцінки. Достойна поведінка, повага, людяність – найважливіші. А ще діти повинні шукати себе, а батьки – сприяти такому пошуку, розвитку талантів.»
Майстер-клас вчителя української мови та літератури Заставнівської гімназії Марії Дарвай:
Конкурсна презентація:
Професійна та життєва стежина учительки математики Ольги Ткач насичена власними яскравими подіями. Після закінчення університету 4 роки вчителювала у рідній гімназії. Щоразу при влаштуванні на роботу відчували якусь містику – обставини складалися непередбачувані, та зрештою всі дороги вели до школи. Згодом доля закинула в Одесу, там також Ольга Іванівна отримала цікавий професійний досвід зовсім іншого зразка, в іншому середовищі: рік викладала математику в Одеській школі, мала і класне керівництво. Спілкування з людьми з іншого регіону виявилося цікавим.
Зрештою життя в Одесі вплинуло на особисте і професійне становлення, тому нині пані Ольга переконана: «Ніколи не варто боятися змін. Усі вони нас чогось вчать, додають досвіду, розширюють світогляд, треба щоразу робити висновки».
А потім життя кардинально змінилося після народження донечок. Коли сама стала мамою, почала по-іншому сприймати професію вчителя. Повертатися на роботу після чотирирічної відпустки по догляду за дітьми довелося вже у Заставні: у стінах рідної гімназії.
«Учителем треба народитися. Не шкодую, що обрала собі педагогічну долю, не уявляю собі іншої фахової ролі.»
Про конкурс і навчання в умовах карантину. «Це був своєрідний рік випробувань і помітний «квантовий» стрибок вперед. Навесні я була серед тих першопрохідців, які самотужки бралися за організацію дистанційного навчання. Перші уроки проходили дуже важко, але коли вже налагодили технічні моменти, то навіть сподобалася така форма навчання. І саме в цей незвичний час ми з сестрою взяли на себе відповідальність і представили Заставнівську гімназію на конкурсі «Вчитель року».
Загалом враження залишилися хороші, лише хотілося б у той час мати можливість не працювати, бо паралельно готуватися до випробувань і проводити всі уроки досить складно.
Історія з конкурсом тривала упродовж місяця, це було виснажливо. Серед учителів математики було 47 учасників на дев’яти локаціях, де й проходили віртуальні випробування.
На жаль, у тестуванні виявили помилки, за які потім організатори вибачилися, та не скасували результатів. Це суттєво зіпсувало настрій.»
Водночас Ольга Іванівна каже, що вдячна тим колегам, які в рамках майстер-класів ділилися власним досвідом. Форма подачі і підходи в кожного свої, тому учасники мали значну свободу вибору методів. Оцінка такого уроку – дуже суб’єктивна. Та кожен учасник чогось навчився від колег.
Участь у конкурсі – усвідомлений крок. Від першого місця пані Ольгу відділив лише 1 бал. Її результат – переконливе «срібло». Решта учасників – лауреати, відрив − ще 10 балів.
Майстер-клас вчителя математики Заставнівської гімназії Ольги Ткач:
>Конкурсна презентація:
Після нашого спілкування залишився надзвичайно позитивний настрій. Бо приємно знати, що той ідеальний учительський образ, про який мріємо, настільки досяжний.
Щира вдячність Марії Дарвай та Ользі Ткач за те, що наважилися сягнути такої професійної і людської висоти! Бажаємо і надалі примножувати саме ті успіхи, які, на їхню думку, цінні і варті зусиль. Здоров’я вам, заставнівські педагогині! Божої ласки і опіки на щодень. Нехай все те добро, яке віддаєте своїм учням, повертається до вас сторицею!
