ДО 80-Х РОКОВИН ТРАГЕДІЇ В БАБИНОМУ ЯРУ. Уроки пам'яті в Заставнівському опорному ЗЗСО І-ІІІ ст.
Війна жива, вона ще не скінчилась,
Допоки ворог ваш зі зброєю в руках,
Десь правда між обману заблудилась,
І затуманює свободу — наганяє страх.
Тримайте біль, чужий, свій ви забули,
Шануйте тих катів, які вбивали вас,
Батьків ваших голодних нагло розіпнули,
Але на все прийде розплати скоро час.
За всіх невинно замордованих до смерті,
І кожне зло буде покаране мечем вогню,
Хай від німецьких куль євреї будуть мертві,
Ті, що забрали хліб, залишивши, одну стерню.
Завжди прийде відплата за всі злодіяння,
Пошани і поклони кровопивцям то є гріх,
Око за око — це є справедливе покарання,
Голодомор — мільйони, Бабин Яр лише нулі…
Українська та світова спільнота щороку у вересні вшановує День пам’яті жертв у Бабиному Яру, яка є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами котрих стали мільйони людей.
Для виховування непримиренності до насильства, гордості за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших, виховання поваги до історичного минулого України, патріотизму, активної громадянської позиції, продовження формування культури міжнаціональних відносин у суспільстві у Заставнівському опорному ЗЗСО І-ІІІ ст. упродовж 29-30 вересня вчителі історії Віра Лахман та Дмитро Ганич провели уроки пам’яті 80-х роковин трагедії у Бабиному Яру у 8-11 класах, а бібліотекар Марія Бойчук та учні 7-Б класу Тіна Сторож-Шевчук і Назар Перепелиця опрацювали і донесли інформацію до учнів 5-7 класів про ті страшні події. Також у фойє закладу діяла фотовиставка, приурочена трагедії у Бабиному Яру, який став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, ромів та інших громадян.
Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, знищили понад 30 тисяч євреїв.
У 1941-1943 рр. у Бабиному Яру також розстріляли 621 члена ОУН, серед них — українська поетеса Олена Теліга та її чоловік, у якого була можливість врятуватися, але він залишився з дружиною і колегами з редакції «Українське слово». Крім того, Бабин Яр став місцем розстрілу п’яти таборів ромів.
Тривалий час радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру. В 1950 міська влада ухвалила рішення залити Бабин Яр рідкими відходами прилеглих цегляних заводів для прокладення через яр транспортних шляхів і влаштування тут парку. Яр перекрили земляним валом, щоб не допустити затоплення житлових районів. Особливості валу і пропускна здатність дренажу не відповідали навіть мінімальним нормам безпеки. Вранці в понеділок 13 березня 1961 року, через сильне танення снігу, вал не встояв під натиском води, і в результаті селевий потік висотою до 14 метрів ринув на Куренівку. Рідиною залило площу понад 30 гектарів, знищено понад 30 будівель, зруйновано трамвайне депо ім. Красіна.
Офіційні джерела замовчували масштаби катастрофи, повідомляючи про загибель лише 145 людей. Інформація про катастрофу піддавалася жорсткій цензурі, її масштаби сильно применшували. Багато жертв були спеціально поховані на різних кладовищах у Києві з зазначенням інших дат і причин смерті, а частина тіл так і не знайшли під величезною товщею пульпи. Згідно з офіційним повідомленням комісії з розслідування причин трагедії, аварія погубила 145 осіб. А от сучасні дослідники Куренівської катастрофи стверджують, що насправді кількість жертв склала близько 1,5 тисяч осіб. Цей епізод в історії Бабиного Яру називають Куренівської трагедією. І лише після велелюдного стихійного мітингу з нагоди 25 роковин трагедії 29 вересня 1966 року за участю відомих дисидентів Івана Дзюби та Віктора Некрасова, про неї почали говорити на державному рівні. Пізніше встановили перший пам'ятник жертвам. Історики пов'язують таку поведінку із намаганням приховати усю правду про трагедію.
Усього за роки нацистської окупації Києва (1941-1943 рр.), за різними джерелами, знищили від 100 до 230 тис. осіб.
Бабин Яр — це трагедія України, це трагедія всього людства, якому нацизм готував подібні полігони для знищення неугодних народів.
Ми мусимо навчитися захищати себе, свою Батьківщину, свої цінності й у жодному разі не допустити злочинів проти людства й людяності. Ця трагедія повинна стати особистою для кожного з нас, своїм власним болем. Це питання безпеки України, відповідальності за свій народ і своє майбутнє.
Тож пам'ятайте і не забувайте про страшні події, які пережив наш народ.
Годі українцям бути інструментами у чужих руках!
Віра Лахман, учитель історії Заставнівського опорного ЗЗСО І-ІІІ ступенів
