ПОЕЗІЯ ОЛЕКСАНДРА ДРИГИ
А МИ УЖЕ – ВИПУСКНИКИ
Як швидко проминули ці шкільні роки,
Як довго ми чекали всі цієї днини.
Повільно тягнуться хвилини,
І ось ми вже – випускники!
Але чому ж оце отак тривожно на душі?
Слова, такі жадані, душу ранять.
І підкрадаються думки сумні.
Непізнані дороги в мрії манять.
Оце отак до школи більше не підемо,
А ми ж були частинкою своєї школи.
На зустріч друзів ще шкільних зійдемось,
Та учнями не будемо вже більш ніколи.
Тут залишається частиночка душі,
І підкрадаються зрадливо сльози.
Бо ми ж родиною були усі,
А зараз, зараз поможи нам, Боже!
Нехай відчинять нині двері нам
Найкращі заклади навчальні: інститути, університети.
Невтомно і старанно вчитимемось там,
І будуть з нас «учителі чи медики, поети…»
Та головне – щоб ми були людьми,
Не забували, що ми – буковинці,
Вкраїни-неньки доньки і сини,
Нащадки славні – українці!
Автор − Олександр ДРИГА. Літо 2020.
ВИПУСКНИКАМ
Ну ось і пролетіло 11 літ,
І ви в політ зібралися, орлята.
Свої обійми відкриває Вам весь світ,
Та ви дітьми залишитесь для мами й тата.
Для нас, батьків, це свято зі сльозами,
Від радості і щастя плачем ми.
Бо тільки вчора ви були ще малюками,
Сьогодні ж – наші дорогі випускники.
Ще ніби вчора вчили вас читати
І рахувати добрі вчителі.
Сьогодні ви рахуєте і гривні,
І долари, і євро, і рублі.
Сьогодні ви дорослими вже стали,
І дуже гордимося вами ми.
Лиш просимо, щоби не забували,
Як ми любили вас і берегли.
Як ми любили і любити будемо,
Допоки в жилах протікає кров.
Ми з вами скрізь, ми з вами всюди,
Вам віддаємо ніжність і любов.
Летіть, орлята, і не відчувайте втоми,
Учіться вірити й перемагати.
І радо повертайтеся додому.
Бо там чекають вас і батько, й мати.
