Вірш Олександра Дриги
Достукатись би до сердець
Досить, друзі, бруду! Станьте біля хати,
Помоліться Богу — Бог нас вчить прощати!
Хтозна, як би нині ви самі вчинили,
Якщо б були в нашій шкурі — зрадили б? Простили?
Чи обрали б, як ми нині — непросту дорогу:
Знищити громаду? Чи реорганізувати дитсадок? Не школу!
Чи сховались би з-за рогу, щоб спостерігати?
Ні, мої чудові, треба обирати.
Бо громада гине! Треба щось робити!
Недруги між нами! Як нам далі жити?
Замість розуміння бачим гнів і зраду.
Хто нас зрозуміє? Хто нам дасть пораду?
Ну а купка депутатів вирішила: краще осторонь стояти.
Мабуть, на громаду, вибачте, «начхати»…
Головне, аби комусь просто догодити.
Схаменіться, люди добрі! Так не можна жити!
Може, хтось не розуміє, в чому, власне, справа.
Знищити в нас хочуть громаду й державу!
А для когось, видно, чим гірше, тим краще…
Руки опустились… Невже ми пропащі?
Хіба ж ви не бачите, що зроблено і що ті зробили?
Спаси нас, Господи! Дай нам гідності, мужності та сили!
Не дай згинути в неправді, в хаосі, в руїні.
Бережи нас, Боже! Слава Україні!
Олександр ДРИГА. м. Заставна, 9.ІІІ.2021р.
