Заставнівська громада долучилася до Всеукраїнської акції "Засвіти свічку"
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам'ять жертв Голодоморів, наймасштабнішим з яких був голод 1932-1933 років, організований радянською владою.
День пам'яті жертв Голодоморів відзначається на підставі президентських Указів 1998 та 2007 років.
Традиційно в ці дні громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні колоски з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні, запалюють свічки та вшановують пам'ять жертв хвилиною мовчання. Цьогоріч Заставнівська громада також долучилася до Всеукраїнської акції "Запали свічку".
Три голодомори
У двадцятому сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голод 1932-1933 років – саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом.
Керівництво Радянського Союзу довгий час приховувало факт смерті українців від штучного голоду. Лише після оголошення незалежності України почалося розслідування масштабів Голодомору.
"П’ять колосків"
У серпні 1932 року Сталін запропонував новий репресивний закон про охорону державного майна. Закон передбачав за такі порушення розстріл з конфіскацією майна або 10 років ув'язнення. Засуджені не підлягали амністії.
За каральним документом закріпилася народна назва "закон про п’ять колосків", оскільки винним у розкраданні державного майна фактично був кожен, хто без дозволу зібрав на колгоспному полі кілька колосків пшениці. За перший місяць було розстріляно щонайменше 250 людей, а за перший рік дії нового закону за ним засудили 150 000 осіб. Закон діяв до 1947 року, однак пік його застосування припав саме на 1932-33 рр.
Двадцять два місяці
Терор голодом, що тривав в Україні впродовж 22-х місяців, був спланованою конфіскацією врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади. При цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд людей, що голодують за межі Української СРР та відмовлялася приймати допомогу з-за кордону.
Мільйони українців
За різними оцінками, Голодомор забрав життя від 3 до 10 мільйонів українців. Втрати оцінюють по-різному через брак достовірних демографічних даних того періоду про чисельність втрат серед українців.
За підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, їх було 3,2 млн.
За даними істориків, навесні 1933 року в Україні помирало 20 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня. Найбільше постраждали від голоду колишні Харківська і Київська області (теперішні Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих.
Двадцять три держави
Україна визнала Голодомор геноцидом відповідним законом від 28 листопада 2006 року. Наразі це також визнали 23 держави: Австралія, Андорра, Аргентина, Бразилія, Грузія, Еквадор, Естонія, Іспанія, Італія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, Словаччина, США, Угорщина, Чехія, Чилі, а також Ватикан, як окрема держава.
Ще 10 країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор, як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом або вшанували пам’ять його жертв. Крім того, Голодомор 1932-1933 років в Україні було визнано актом геноциду на регіональному та муніципальному рівні у 8 країнах.
На міждержавному рівні пам'ять жертв Голодомору без вживання терміна "геноцид" вшанували ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, ПА ОБСЄ, Європарламент та ПАРЄ.
Жодного покарання
Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання.
