Заставнівська міська рада

Місто Заставна являє собою компактний житлово-промисловий комплекс. Розташоване на південному заході України за 75 км від румунського кордону. Місто забезпечене достатньо місцями масового відпочинку населення: два парки відпочинку, сквери, 8 ставків, з півночі на південь протікає р. Совиця Заставнівська.

На території міста розташований дендропарк. Заставна — провінційне, але сучасне містечко.

У Заставні діє музична, спортивна, художня школа, гімназія, середня школа, а також професійно-технічне училище, яке готує бухгалтерів, кухарів, столярів, трактористів, автослюсарів та ін. Життя міста кипить навколо центральної площі.

Тут зосереджені основні об'єкти життєдіяльності: ринок, кафе, бари, ресторани, готель, універмаг тощо. А також багато фонтанів, які функціонують на великі свята.

Тут активно будуються нові кафе, бари, ресторани, магазини та просто житлові будинки.

Заставну в північній частині перетинає одноколійна Львівська залізнична магістраль Веренчанка-Вікно, якою вивозиться сільськогосподарська продукція. Через місто проходять автошляхи обласного та районного значення. Чисельність населення станом на 1.01.2011 р. становила 12,159 тис. чоловік.

Територія міста становить, по звітності, 1010,7 га існуюча межа міста займає площу 1380,7 га, тому до оцінки прийнята така площа.

Житловий фонд міста на цей період становить 234,65 тис.кв.м загальної площі, в тому числі державний і відомчий сектор — 51,92 тис.кв.м, у приватній власності — 182,73 тис.кв.м. Середня житлова забезпеченість 22,78 м² на одного мешканця.

Коріння заснування міста сягає глибоких віків. Його виникнення археологи відносять до II тисячоліття до нашої ери. Вперше в письмових документах Заставна згадується у 1589 році. Цю дату і вважають роком народження.

У сиву давнину до цього куточка, що тепер носить ім'я Заставна, прийшли з півночі перші поселенці. Тихо і сумирно зажили, ґаздували на мальовничій землі за ставами. Можливо, тому і назвали своє поселення - Заставна.

Та є й інша версія щодо назви. У Галицько-Волинському літописі згадується дорога від Василева, тодішнього великого торгового центру на Дністрі, до Чернівців. У найбільш вдалому місці для переправи через річку Совицю стояла «застава» - щось на зразок контрольно-пропускного пункту, де брали мито з купців. Можливо, якийсь із купців облюбував собі місцевість і залишився тут. Можливо... Але мальовнича земля, блакитні води Совиці вабили і рибалок. Комусь з поміж них також могла припасти до серця навколишня краса. Можливо... історія свідчить: з бідняків почався рід у Заставні.

З XVII ст. Заставнівські землі переходили з рук в руки різним панам.

Жителями-кріпаками власники торгували як звичайним товаром. Феодальні маєтки дробилися і продавалися. За часів панування Австрії в місті знаходилася резиденція повітового суду.

Герб Заставни румунського періоду був затверджений 1934 року. В щиті зображено два срібних рибальських гачки в червоному полі, внизу в срібних хвилях — червона риба.

Щит увінчаний срібною міською короною з трьома вежками.

Пізніше, 18 липня 2001 року рішенням XXI сесії міської ради XXIII скликання герб міста було змінено на новий, який діє і на сьогоднішній день.

• 1589 р. – Перша згадка про місто, яке в історичних джерелах згадується у тогочасній грамоті.
• 1637 р. – Половина Заставни була продана пану Юрашковичу за 500 срібних талерів, друга половина – Матіяшу.
• 1730 р. – битва під Заставною. Російські війська під командуванням Мініха, під час походу на Хотин, розбили турецькі і татарські війська.
• 1782 р. – Заставна стала власністю пана Туркула. В селі тоді налічувалося 106 дворів, 1035 жителів.
• 1837 р. – Згідно з укладеною угодою з поміщиком, селянин зобов’язаний був давати йому певну кількість курей, яєць тощо. З квітня по листопад селянин відробляв зі своїм тяговим інвентарем 70 днів панщини, причому, 24 з них ненормовані – від зорі до зорі.
• 1844 р. – Відкрито українську початкову школу для хлопчиків.
• 1848 р. – Ліквідація кріпацтва. Безземельних – 248 дворів, що становило близько половини усіх селянських дворів.
• 1850 р. – Відкрито олійню з кінним приводом, дещо пізніше – водяний млин.
• 1865 р. - Народився Микола Іванович Івасюк, який став відомим українським художником, автором картин «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Богун під Берестечком» та багатьох інших.
• 1866 р. – У Заставні 2622 жителі, 41 дитина відвідує школу.
• 1901-1964 рр. – У Заставні творив самобутній різьбяр Дмитро Юрчук.
• 1902 р. – Відкрито школу для дівчаток із заможних родин.
• 1905 р. – Село Заставна стає центром повіту.
• 1910 р. – У Заставні налічується 84 ремісники, 137 торговців.
• 1911 р. – Створена філія товариства «Руська бесіда» і музично-хорове товариство «Заставнівський Боян».
• 1913 р. – Масова еміграція до Канади. Емігрувало 304 чол.
• Жовтень, 1918 р. – Створена революційна рада. Скликання народного віча за возз’єднання з Україною.
• Листопад, 1918 р. – Окупація Заставни військами боярської Румунії.

• 1921 р. – У Заставні діяв стан облоги румунськими військами і жандармами. Населення позбавили елементарних прав. З вечора до ранку заборонялося виходити на вулиці.
• 1926 р. – У Заставні було 7 великих землевласників, яким належало 1300 га землі.
• 1940 р. – Заставну окупували совєтські війська. Заставна отримала статус міста районного підпорядкування. Утворено Заставнівський район.
• 1941 р. – Утворено колгосп та відкрито міську бібліотеку.
• Березень, 1944 р. – Заставну звільнили гвардійці 64-ї танкової бригади совєтської армії.
• 28 січня 1945 р. – Почала виходити газета «Прапор перемоги». Тираж – 800 примірників.
• 1946 р. – Створено самодіяльний духовий оркестр районного Будинку культури.
• 1948-1967 рр. – У місті збудовано 957 житлових будинків.
• 1953 р. – Створено народний самодіяльний театр районного Будинку культури.
• 1954 р. – Відкрито районну бібліотеку для дітей.
• 1955 р. – Заснована районна друкарня. М.Д.Микитей обрано депутатом Верховної Ради УРСР.
• 1958 р. – Збудований маслозавод.
• 1960 р. – Відкрито дитячу музичну школу.
• 1964 р. – Почала працювати фабрика побутових товарів.
• 1965 р. – Проведено розкопки на околицях міста. Давні кургани датуються ІІ тисячоліттям до н. е.
• 1970 р. – Встановлено пам’ятник на братській могилі у міському парку.
• 1985 р. - Відкрито Будинок природи.
• 1986 р. – Засновано клуб «Золотий вік».
• 1991 р. – На базі міської школи №1 відкрито школу-гімназію.
• 1992 р. – Засновано міжрегіональний фестиваль «Дністрові зорі» Заставнівським, Заліщицьким і Городенківським районами.
• 2001 р. – На міській площі встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку.

• За 2 км на південний захід від міста, на лівому березі Потоку, в уроч. Сапи-Гора – поселення трипільської культури.
• На захід та на північ від міста – курганні групи. У 1965 р. експедицією ЧКМ розкопано курган бронзового віку біля залізничної станції. В ямі розмірами 1,8 х 1,4 м виявлено кістяк в скорченому стані, посипаний вохрою.
• В північно-західній частині міста, на обох берегах Потоку, в уроч. Базар, в південній частині міста, на правому березі р. Совиця, на території колгоспних ферм та за 4 км на північний схід від міста, біля перехрестя доріг – поселення черняхівської культури.
• За 3 км на південний схід від міста, на обох берегах потоку, в уроч. Ями – поселення черняхівської та давньоруської ( XII - XIII ст.) культур.
• За 1,5 км на схід від міста, на правому березі р.Вербівський потік, в уроч. Вацьків Горб – поселення черняхівської та давньоруської ( XII - XIII ст.) культур.
• В центрі міста, на правому березі Потоку, в уроч. Біля Ставу – проселення давньоруської ( XII - XIII ст.) культури.

За матеріалами Заставнівської центральної районної бібліотеки